Фундаментальна наука, студентський відсів і ШІ: як минули перші три дні осінньої сесії у Варшаві
(за конспектами Тетяни Запорожець)
Перші три дні осінньої сесії проєкту «Інноваційний університет і лідерство: трансфер компетенцій» на факультеті «Artes Liberales» Варшавського університету видалися максимально насиченими. Учасники з України та польські колеги без зайвого офіціозу занурилися у реалії сучасної природничо-математичної освіти: відверто говорили про «відсів» студентів на перших курсах, шукали баланс між фундаментальними дослідженнями та запитами бізнесу, а також тестували підходи, як навчити критично мислити в епоху штучного інтелекту.
День 1: Наука заради цікавості та психологічна підтримка першокурсників
Сесію відкрив проректор Варшавського університету з наукових досліджень професор Зиґмунт Лалак. Він задав тон усій розмові, наголосивши на цінності фундаментальної науки «заради цікавості» – адже спершу з’являється квантова фізика та розуміння законів природи, а вже потім на їхній основі виникають транзистори, мікроелектроніка й сучасні електричні двигуни. Водночас проректор зауважив, що справжніх класичних університетів у Польщі сьогодні лише чотири.
Деканка факультету «Artes Liberales» професорка Агата Залевська розповіла, як природничі науки інтегрують у гуманітарний простір. Підхід тут максимально гнучкий: студенти мають близько 80 відсотків вибіркових навчальних дисциплін і студенти формують свою освітню траєкторію самостійно, хоч далеко не всі спроможні усвідомлено обирати.
Про реалії підготовки математиків та інформатиків відверто розповіли професори Агнешка Свєрчевська-Ґвязда та Марцін Енгель. У Варшавському університеті інформатику викладають на базі потужної математики, тож навчання складне: до другого курсу не доходять близько 30 % студентів-інформатиків та до 50 % математиків. Щоб підтримати першокурсників, на факультеті запустили систему менторства – зараз нею охоплені 19 здобувачів, які проходять курси психологічної допомоги. Цікаво, що менторів мотивують не лише додатковими балами, а й зарахуванням цієї діяльності як повноцінних курсів, хоча починалося все зі звичайного студентського волонтерства. Окреме враження на українську групу справила відкрита аналітика факультету: польські колеги за 20 років зібрали детальні звіти про відрахування, досліджуючи, чи не стає їхньою причиною погіршення психологічного стану студентів.
Також професорка Агнешка Свєрчевська-Ґвязда поділилася підходами до оцінювання науковців: внутрішні бали у ВУ не відіграють вирішальної ролі – важливішими є зовнішній вплив та академічна мобільність, яка робить дослідника видимим і цікавим для світової спільноти.
Наприкінці першого дня професор Анджей Висмолек поділився досвідом проведення предметних олімпіад на прикладі Олімпіади з фізики. Для заочних турів наріжним каменем залишається співпраця олімпіадників з ШІ.
День 2: Стипендії аспірантів у 6000 злотих, 100 грантів на факультет і українські перспективи
Другий день знову розпочався із зустрічі з професором Зиґмунтом Лалаком, який детально розібрав систему фізичної освіти у Варшавському університет, пов’язавши з історичним розвитком Варшавського університету з моменту його заснування.
Дуже цікавими для учасників тренінгу виявилися докторські школи: тут створено єдині фінансові стимули для всіх спеціальностей, а мінімальна стипендія аспіранта становить близько 6000 злотих (що дозволяє зосередитися на науці без потреби шукати підробіток). Офіційно навчання в докторській школі триває 4 роки, проте внутрішній ринок позицій postdoc у Польщі залишається доволі вузьким.
Щоб зацікавити молодь наукою якомога раніше, студентів залучають до дослідницьких проєктів, виїзних семінарів і конференцій за межами університету. Крім сухих лекцій, вони неформально знайомляться з роботою науковців, щоб зрозуміти, чи готові присвятити цьому своє життя. На факультеті фізики діє потужна грантова екосистема: окрім державного фінансування, працює окрема секція обслуговування проєктів (10 співробітників), яка допомагає вченим оформлювати заявки та вести гранти, а сам факультет одночасно реалізує близько 100 грантів.
Заохочення викладачів тут побудоване на якісній, а не формальній оцінці результатів: за високі наукові здобутки вченому можуть зменшити дидактичне навантаження або відзначити нагородами, хоча автоматичних надбавок немає. Водночас спікери визнали, що співпраця з бізнесом поки не надто масова, хоча є успішні кейси – наприклад, проєкти з Samsung чи управлінням доріг. А ще однією обов’язковою вимогою для аспірантів є 60 годин викладацької практики.
Після обіду фокус змістився на український контекст. Координатор проєкту професор Тарас Фініков на основі історичної реконструкції освітніх реформ проаналізував стан програм STEM в Україні та окреслив п’ять ключових вимог до освіти майбутнього:
-
міждисциплінарність;
-
індивідуальні освітні траєкторії (замість жорстких навчальних планів);
-
реальна практична підготовка;
-
стала інноваційна підтримка;
-
освіта як неперервний процес упродовж життя.
Завершив день виступ професора Ігоря Цепенди (радника Міністра освіти і науки України, голова вченої ради Карпатського національного університету імені Василя Стефаника), який презентував Міжнародний науковий центр «Обсерваторія» на горі Піп Іван як успішну модель українсько-польського транскордонного співробітництва та поділився баченням його подальшого розвитку.
День 3: Як вчити критичному мисленню в епоху ШІ та навіщо гуманітаріям штангенциркуль
Третій день пройшов під знаком міждисциплінарності та новітніх технологій. Зранку Йоанна Єндращик представила роботу Міждисциплінарного центру математичного і комп'ютерного моделювання ВУ (ICM). А Катажина Кульчицька-Мєжеєвська поділилася фундаментальною позицією університету щодо методичних аспектів навчання – справжня індивідуалізація проходить не через банальний вибір курсів, а через проблемно-орієнтовані проєкти, тісну співпрацю з ментором, акцент оцінювання з контролюючого на зворотний зв’язок. Втім залишається багато проблем, спільних з українською вищої освітою, зокрема збільшення навантаження на викладачів, їх мотивація і психологічна підтримка, вплив ШІ та правила співпраці з ним.
Справжньою інтелектуальною провокацією стала лекція доктора Януша Цукраса, присвячена курсу Frontiers of Science (60 годин, 8 кредитів, 4 модулі по 3 лекції), створеному за натхненням від Колумбійського університету. Цей курс — філософська спроба подолати так звану «когнітивну капітуляцію» (за Деніелом Канеманом) та дати відповідь на «апологію гуманітаріїв», які часто дистанціюються від точних наук. Заняття проводять у парі природничник та гуманітарій, причому в команді викладачів залучають людей, які вміють яскраво популяризувати науку — навіть через аналіз наукової фантастики.
Студентів тут вчать розкладати складні проблеми на прості складові й формулювати гіпотези. Наприклад, вони вимірюють предмети звичайним штангенциркулем, оцінюють відстані між містами або розбирають технічні терміни, перекладаючи їх з латини. Окрема увага — роботі з інформацією та штучним інтелектом. На заняттях команди змагаються у пошуку помилок у твердженнях, які спеціально генерує ШІ, а потім аналізують псевдонаукові тексти у медіа. Практика продовжується і поза аудиторією у три етапи:
-
Робота в групах.
-
Порівняння гучних статей зі ЗМІ з оригінальними науковими публікаціями.
-
Створення власного науково-популярного продукту — наприклад, книжки для дітей.
Попереду в учасників осінньої сесії — знайомство з хімічними студіями, докторськими школами та інтенсивні дискусії про те, як адаптувати найкращі європейські практики до українських університетів у воєнний та післявоєнний час.
